01.08.2010
Газета "Волинь"
Депутат обласної ради, керівник фракції блоку «Наша Україна», депутат Верховної Ради України 4-го скликання Сергій Слабенко помітний на політичному небосхилі Волині. Його позиція вагома з багатьох питань. Пропонуємо його думки щодо політичної ситуації в країні та на Волині зокрема, щодо майбутніх виборів та становища обласного осередку політичної партії «Наша Україна»
Сергій НАУМУК
-Сергію Івановичу, останнім часом найбільше обговорюють питання подорожчання газу. Спочатку влада укладає газові договори в обмін на політичні поступки, а нині, після підняття цін на блакитне паливо, заявляє, що чим швидше ціна стане ринковою, тим краще. Як Ви вважаєте?
- Тоді у мене виникає тільки одне запитання: якщо є ринкові ціни на газ, то повинна бути ринкова заробітна плата в громадян. Аби витрати були пропорційними. Якщо цього немає, тоді йде зниження соціального статусу людини. Бо ми повинні розуміти, що створено такі умови, коли волиняни відчуватимуть себе людьми малозабезпеченими. Той, хто звертається за дотацією, просить допомоги в держави, вже апріорі відчуває себе не представником середнього класу, за який так боролися, а жебраком.
Влада заявляє, що 50 відсотків громадян отримають дотації. А як же інші 50 відсотків, котрі не підпадають під дотації? Як вони перерозподілять свої доходи? Я так розумію, що тільки з власного споживчого кошика: менше купуватимуть харчів, обмежать свій побут. Теза Партії регіонів про те, що багаті поділяться з бідними, не витримує критики. Для багатих ці гроші - несуттєві, і в жодному разі не покриють витрати з держбюджету на дотації. А для людей, які платитимуть більше - для звичайних найманих працівників, державних службовців - збільшення ціни відобразиться на їхньому фінансовому становищі.
Коли підписували Харківські угоди, то пролунала теза, що ми їх підписуємо тому, що у нас важка ситуація з газом. Звичайно, угоди Юлії Тимошенко треба було переписувати, але не ціною Чорноморського флоту і не ціною добробуту громадян. Партія «Наша Україна» боролася і буде боротися з цими явищами, відстоювати інтереси простих українців.
- Наближаються вибори до місцевих рад. Влада має намір закріпити позиції, а опозиція - відстояти цей плацдарм. Не перебільшується значення цих виборів?
- Я хотів би звернути увагу, що теза про вибори до місцевих рад як до якогось господарського органу, неправильна. Рішення обласної ради щодо політичних питань впливають на ситуацію, хоча й опосередковано та не кожен раз. Проте окремі рішення центральної влади переписуються чи відтерміновуються. Скажімо, ми порушили питання про Податковий кодекс. Крім нас його обговорювали громадські організації, спілки, які захищають інтереси платників податків. І в такій ситуації навіть нинішня діюча влада змушена зробити паузу, Президент України заявив, що кодекс так швидко приймати не можна. Мовляв, його треба правити, обговорювати. Я переконаний, що активна позиція органів місцевого самоврядування сприяє тому, що в окремих випадках нам вдається отримувати перемоги. Інший приклад. Коли затримали автобуси з протестувальниками, що їхали у Київ, то політичні сили в облраді об'єдналися і заслухали звіти посадовців. Наступного разу влада зважатиме на це. Я не кажу, що буде легко. Але безперечно, що чиновники не робитимуть безоглядно все, що захочуть. Бо є фактор стримування.
- А як оцінюєте зміни до виборчого законодавства?
- Є певні недоліки: якщо діє мажоритарна система і немає можливості самовисуватися, то це вже звужує конституційні права громадян. Як правило, зі звуженням конституційних прав люди починають шукати можливість реалізувати свої права в інший спосіб. Нині немає великої активності громадян, які б зверталися до партій, аби балотуватися за їхньої підтримки. Напевно, суспільство втомилося, бо відбулося чимало виборів. Ще один недолік - дуже стисла виборча кампанія. Згідно із законом, хоча кампанія стартує за 60 днів до виборів, реально в округах люди працюватимуть лише 20-25 днів. Чи встигнуть донести свої ідеї за цей час - важко сказати. Мажоритарні вибори не випадково ж придумали. Переконаний, що партії, про які ледве чули, виявиться, мають своїх кандидатів з гарними прізвищами та яскравими біографіями. Все це для того, аби тільки сформувати обласну раду, яку влада хотіла б мати. Та хочемо чи ні, але суспільство починає давати вдум ливі оцінки. Все більше і більше людей свідомо ставляться до рішень.
- То чи мають шанс провладні партії?
- Активність виборців, думаю, буде висока. Те, що провладна коаліція збільшить представництво - я не сумніваюся. Але реваншу не буде. Є провладні партії - Партія регіонів, «Сильна Україна», Народна партія, КПУ. До цього списку можна додати чимало партій, про які ми забули. Напевно, бу де відновлена діяльність НДП, партії залізничників «Відродження», партії зелених, партії «Жінки за майбутнє». Вони говоритимуть, що готові захищати інтереси волинян. Думаю, що вони будуть голосувати так, як скаже голова облдержадміністрації. І жодного політичного рішення такі депутати не прийматимуть. Такі партії йтимуть на вибори, аби відтягнути частину голосів. Розумію, що і деякі відомі люди можуть стати обслуговуючим персоналом владної верхівки. Але самі ж і відповідатимуть за це.
Питання в тому, скільки буде таких людей в облраді: 39 чи 41? Бо при 39 депутатах вони не зможуть обрати свого голову, побудувати так роботу ради, щоб знакові питання взагалі не потрапляли в порядок денний. Ось за це нині іде боротьба. І вона матиме жорсткий характер.
- А «Наша Україна» готова до виборів? Чи маєте кандидатів на всі мажоритарні округи?
- Наша політична сила має повноцінні робочі осередки. Ми проводили партійні конференції в районах та в області. Вже є списки людей, які готові іти до тих чи інших рад, на посади сільських, селищних голів. Є в нас кандидат і на посаду луцького міського голови. Ці люди ще повинні відповісти, як вони працюватимуть, у якому форматі, з якими ресурсами. Вони повинні бути свідомі того, що треба буде робити. Тільки після цього зможемо оприлюднити ці прізвища. Ми відверто зверталися до знакових людей на Волині, чи готові працювати разом з нами. Непорозуміння між помаранчевими силами привело до поразки демократичних сил на минулих виборах. Але це урок, з якого всі повинні винести певний позитив. А позитив у тому, що ми повинні відповісти, хто із нинішніх політиків готовий не декларативно, а реально забезпечити дію Конституції України. І навколо таких політичних сил ми повинні об'єднуватися.
- Нещодавно екс-голова обласної адміністрації заявив про вихід з «Нашої України», як це відобразиться на партії?
- Микола Романюк дійсно написав заяву і передав її в органи партії щодо припинення членства в «Нашій Україні». Це його рішення - крок назад від демократичних цінностей, які він досі сповідував. Бо якщо пов'язати його із Сергієм Тігіпком, про створення блоку з яким заявляв Микола Ярославович, значить у нього є бажання підтримати не тільки «реформи» політика Сергія Тігіпка, а й його політичну силу «Сильна Україна». Це значить підтримати прийняття Податкового кодексу з найнепрозорішими умовами ведення бізнесу, доплати підприємцями-спрощенцями (платниками єдиного і фіксованого податку) до Пенсійного фонду додаткових коштів починаючи вже з липня. Підтримати підняття цін на газ, бо Тігіпко коментував, що це нормальна ситуація. І це тоді, коли реальний рівень заробітних плат не збільшився, а в деяких галузях зменшився.
А щодо рішення Миколи Ярославовича вийти з лав партії - то це для нас не стало несподіванкою. Бо якщо пригадати певні принципові моменти, як-от засудження Харківських угод, незгода з рішеннями міністра Табачника, питання стосовно Бандери тощо - він не голосував так, як того вимагала партійна дисципліна... Але якщо вже й відбувся вихід з партії однієї людини, то на цьому усе й закінчиться. В партії «Наша Україна» достатньо відомих та достойних людей, які сповідують демократичні цінності та серцем вболівають за Україну.
