27.11.2009
- Віро Іванівно, у жовтні під час візиту на Волинь президент Віктор Ющенко сказав, що в цій країні нікому не дісталося від преси так, як йому... Утім додав, що половина демократії - це свобода слова. Чим ви ладні пожертвувати заради свободи слова?
- Знаєте, я щодня відчувала, що преса, здобувши свободу слова, мабуть, не змогла правильно нею розпорядитися, бо вважаю, що свобода - це і відповідальність. Кожен з нас після Майдану отримав однакову свободу, але часто думаємо, що лише окремі особи мають бути відповідальними, а ми можемо бути іншими. Як на мене, п'ять років тому на Майдан прийшли люди з різними життєвими дорогами, відтак звільнилися передусім від страху, нещирості, неправди... Я ж не маю образи на журналістів, бо не маю чого приховувати, соромитися чи боятися. Гадаю, кожен має розуміти, що саме він формує подальшу долю своїх дітей. Приміром, я не хотіла б, аби моя дитина переживала періоди Майдану. Коли нині кажуть про Майдан, як про розчарування, то мені здається, треба зауважити, що ми просто не встигли. І, можливо, не була готова команда. Кожен хотів змін, але Майдан - не ярмарок обіцянок та гасел, Майдан - це шанс. А від нас залежить, використали ми його, чи не змогли.
Не забуваймо: святкуємо лише п'яту річницю Майдану, себто тих подій, які принесли нам свободу. Розчарування справедливі, бо за цей час нам треба було почати реформи. І те, що не змогли сформувати єдиний пакет реформ, розпочати їх, це може призвести до застою. Ми тоді втратимо не лише демократію, а й державність. Тому мені не соромно за період після Майдану. Спробуйте тепер загнати українського журналіста у цензуру! Свобода принесла і свободу вибору, ми виробили імунітет від чужих фальшивих політичних та культурних цінностей. Ось значення Майдану.
- Можливо, українці встигли забути, як жили до 2004-го?
- Я пам'ятаю виборчу кампанію з Ющенком-опозиціонером, як ми застрягали в ліфті - нас не пускали на ефір, як у Полтаві не могли виступити в жодному залі, а в Маріуполі мітинг у БК проводили зі свічками. А хіба зараз обмежені права опозиції? Ми справді багато забули. Україна стала частиною Європи, люди співали гімн, спілкувалися українською, після Майдану стало модно носити вишиванки...
До слова, ми запрошували на концерт співаків, які працювали на Майдані, але деяким із них штаб БЮТ заборонив виходити на сцену в державне свято, мотивуючи, що у них із ними контракт на період виборчої кампанії. День свободи, а працівники мистецтва в рабстві! Це сигнал тривоги...
А як сприйняти події в Ялті, коли прем'єр-міністр держави дозволяє керівникові іншої держави таку зневагу не лише до себе, а до всієї України? Посада президента - це символ держави, і щоб так її зневажати... Мене, як громадянку, це ображає й турбує така позиція.
- Скажіть, що конкретно пропонує кандидат у президенти Віктор Ющенко українцям і що, на вашу думку, заважало його команді зробити це протягом останніх років?
- Ми маємо великий потенціал, бажання, шанс рухатися вперед. Це потрібно було конкретизувати реформами в економіці. Ющенко, як президент, формував націю. Він запропонував уряду реформи, які треба було провести. Перша конкретна програма, що її потрібно було втілити в життя одразу після «підйому» - це судова, бюджетна та комунальна сфери. Але для цього треба мати в уряді український потенціал, бо та реформа, яка 2005-го набула чинності, забрала серйозні права у президента. Ми ж перейшли в парламентсько-президентську державу. Відтак парламент узяв на себе відповідальність за соціально-економічний розвиток. Але, на жаль, в парламенті та уряді не зайнялися реформами, а перекупом депутатів...
Крім цього, ми весь час перебували у виборчих процесах, що в них солодко обіцяти, а не працювати. Нині три гілки влади, як лебідь, рак і щука: кожен тягне на себе... Треба змінити конституцію, аби ці три гілки влади несли певну відповідальність за все, що відбувається в країні. Ми не зможемо з таким політичним вибором, такими виборчими схемами почати реформу. Це можливо лише тоді, коли ухвалять Конституцію України, що її запропонував президент. Але до виборів жодних змін, звісно, не відбудеться. У парламенті роблять вигляд, що цих законопроектів немає, а вони ще з березня чекають на розгляд... Отож, треба змінити виборчу систему, сформувати двопалатний парламент, де в одній з палат будуть представники регіонів. Залишається одне - відбути вибори, змінити систему виборів до парламенту за відкритими списками, до місцевої влади - за мажоритарною системою, що дасть можливість більш відкрито провести голосування, сформувати місцеві органи влади такі, які будуть здатні на реформи...
- Отже, на вашу думку, протягом отих п'яти років команда Ющенка припустилася чимало помилок?
- Не помиляються лише ті, хто не працює. Надзвичайна помилка - це те, що команда не змогла продемонструвати єдність і бажання реформ. На жаль, серед президентської команди було багато тих, які прийшли вирішувати свої амбітні плани. Щоправда, за ці роки таки з'явилося багато молодих політиків, державних діячів, які зарекомендували себе доволі професійно і виправили багато помилок. Маємо міністрів, які здатні на реформи. Ми стали більше турбуватися про інвалідів, матерів-героїнь. Президент уперше ввів розмір допомоги при народженні дитини...
Нині нарікають на Ющенка, що він багато віддає відродженню культурних традицій. Але саме через відродження традицій ми відчуваємо себе нацією, яка жила сотні років, а не з'явилася сьогодні...
- Що нового чекає на наших селян і молодь?
- Дороги, газифікація, медицина, освіта на селі - це перше, про що дбатимемо. Нині й далі відновлюють ФАПи, а ще мусимо думати і про те, де мають жити вчитель та лікар на селі. Мусимо не лише повідкривати школи, а дати якісні знання дітям... До того ж треба думати про розвиток переробної промисловості і залучати інвесторів для розвитку будівельної та інших галузей...
Стосовно молоді, то ми надавали їй безпроцентний і довготерміновий кредити. У 2010-му плануємо відновити пільгове кредитування будівельної галузі та роботу фондів, що кредитуватимуть молодіжне будівництво.
Жанна КУЯВА,
м. Київ, газета "Сімя і дім"
